Багринова гора

Багринова гора
Багринова гора — історична місцевість у Голосіївському районі міста Києва. Простягається вздовж проспекту Науки і Лисогірської вулиці. Є узгір’ям-перемичкою між Деміївкою, Лисою горою, Китаєвим і Мишоловкою. 
Офіційну назву Багринів мало селище вздовж вулиць Лисогірської, Ракетної і Панорамної (у 1956–1957 роках — селище імені Хрущова, з 1957 року — Жовтневе, тепер без назви).

Вперше згадується у 1070 року, коли Київський князь Всеволод Ярославич подарував селище Багринів Видубицькому монастирю. 
Зпівночі Багринова гора межує з Лисою горою, відякої вона відокремлена яром, де проходять вулиця Лисогірська та Лисогірський узвіз. Наразі тут досі тече струмок Лукрець, особливо помітний поблизу місця впадіння в однойменне озеро (Киев. Энциклопедический справочник, 1986). 
За окремими джерелами, урочище Багринів простягалося до р. Либідь (Пономаренко, Різник, 2003).

Коли ж це Київське узвишшя набуло своєї назви? Л. Пономаренко та О. Різник (2003) стверджують, щосамеце урочище впершезгадується у 1070 році, коли київський князь Всеволод Ярославич подарував селище Багринів Видубицькому монастирю, у володінні якого він перебував до XVIII століття (що підтверджується грамотами та універсалами від 1504, 1541, 1590, 1719 років). Натомість Енциклопедичний довідник Київ подає інформацію, про те, що Багринова гора вперше фігурує у грамоті митрополита Йосифа Салтанова лише у 1504 р., як давнє володіння Видубицького монастиря (Киев.Энциклопедический справочник, 1982).
 
Необхідно зазначити, що як встановив краєзнавець Д. Вортманна справді топонім Багринів не згадується ні під 1070 р., ні взагалі за часів Київської Русі. За Миколою Закревським, у королівських грамотах 1538 і 1541 рр. стверджується, що монастир отримав право на свої землі від «великих князів руських» (а не конкретно від Всеволода Ярославича, який, до речі, у 1070 р. був не київським, а переяславським князем) і що це право спирається на старовинні документи, які, мовляв, існували, але згинули в наслідок татарських навал (Закревський, 1868; Вортман, 2007).

Л. Пономаренко та О. Різник (2003) повідомляють також, що в різні роки суч. Багринова гора згадувалася як с. Багринове (1580 рік), грунти Багринівські (кінець XVI — початок XVIII століття). Зауважимо, що ототожнення згадуваного у ХV-XVI ст. селища Багринове та сучасної Багринової гори викликає сумнів. Так, згідно з документом XVI ст., цитованим Павлом Клепатським (2007), Багринів лежав «над Дніпром і потоком Любкою, в добрій милі від замку». На складеній цим дослідником карті Київського повіту Багринів показаний на лівомуберезі Дніпра, між Милославичами та гирлом Десни (Клепатський. 2007; Вортман, 2007). 

Проте, починаючи з ХVIII ст. мова вже йде безумовно про територію сучасної Багринової гори, що носить назви: хутір Либідський Багринівський (1752 рік), слобідка Багрин (1756 рік) та хутір Багринова Гора (1926 рік). У 1931 році у списку селищ, не поділених на вулиці фігурує вже власне Багринова Гора (Пономаренко, Різник, 2003).
На місці старого, зруйнованого під час Великої Вітчизняної війни, селища Багринова Гора у 1-й половині 1950-х років було збудоване нове селище Багринів із сучасним плануванням: Ракетна, Панорамна вулиці і кінцевий квартал Лисогірської вулиці (Пономаренко, Різник, 2003).

У 1948-53 рр. за проектом архитектора М. В. Холостенко на території селища зводилися зразково-показові оселі-котеджі для трудящих, зображення яких тиражувалося на тогочасних листівках, щоб показати в яких умовах мешкають радянські мешканці Києва. Зрозуміло, що у реальності прості мешканці Києва дуже часто мешкали в куди «скромніших» умовах.
Соціалістичний рай на Багриновій горі, фото 1953 р. (фото з http://oldkiev.io.ua/)

Ось як описуєце селище у праці
«Планировка и застройкагородов», М., 1956 г.:
 

"Усадебная застройка в практике советского градостроительства находит значительное применение в малых городах и пригородах больших городов. Одним из примеров может служить поселок имени Н. С. Хрущева в районе Багриновой горы под Киевом.

Место для застройки выбрано в южных окрестностях города, на высоком берегу Днепра. В композиции плана поселка учтены общее строение рельефа и видовые перспективы в сторону реки и города. Противоположный берег Днепра раскрывается из поселка бескрайними далями, так же интересны виды из него и на Киев с высокого берега проходящего здесь тальвега...

Эти пространственные условия определили планировку и застройку поселка. Так, Дом культуры с небольшой площадкой перед ним раскрыт к Днепру, здания школы и детских учреждений обращены в сторону тальвега. Небольшой бульвар подчеркивает центральную часть района застройки.

Общий вид поселка благодаря хорошо выполненным ограждениям, обвитым плющом верандам и входам в усадьбы, красиво озелененным палисадникам с цветами и декоративными кустарниками, производит приятное впечатление. При этом планировка и застройка района выполнены достаточно экономично; протяженность улиц и коммуникаций небольшая, несмотря на неблагоприятную конфигурацию всего участка, потому что почти все улицы имеют двустороннюю застройку".  (http://synthart.livejournal.com/8350.html)

У 1956-1957 рр. Багринова гора носила назву селище Хрущове (назву скасовано через відмову тодішнього керівника СРСР М. С. Хрущова від прижиттєвого увічнення його імені). Зважаючи на це, починаючи з 1957 року тутешня місцевість носить назву селище Жовтневе (Різник, Пономаренко, 2003; http://www.oldkyiv.org.ua/data/gory.php).
Схема забудови Багринової гори
(за http://synthart.livejournal.com/8350.html)

Селище Жовтневе, 1960 р.

(фото з http://www.interesniy.kiev.ua/)
Наразі ця територія забудована одно- та двоповерховими приватними будинками. На сучасних мапах її західна частина носить назву Багринова гора, а східна – Жовтневе. Лише край узвишшя, щовиходить до дніпрової долини зберігає зелені насадження, що становлять велику цінність для збереження ландшафтного обличчя нашогоміста. 

Цікаво, що у Києві існував ще один подібний до Багринової гори топонім. Так, сучасна вулиця Адмірала Ушакова на Біличах у 1944-1952 рр. мала назву вулиця Багринова. 

В 60-х роках минулого сторіччя на Чорній та Багриновій горах побудовано кілька крупних наукових закладів, звідки і назва основної транспортної артерії – проспект Науки. 

Проспект Науки виник у 1967–1968 роках внаслідок реконструкції значної частини давньої Великої Китаївської вулиці, що на відрізках між Московською площею та Саперно-Слобідською вулицею та вулицею Писаржевського і Столичним шосе увійшла до складу новоутвореної магістралі, та нового шляху, прокладеного крізь забудову Деміївки та Саперноїслобідки. Сучасна назва — з 1969 року, походить від великої кількості наукових установ. 

Використані джерела: 

  • Вортман Д. Я. Читаючи топонімічний довідник // Праці Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень.— Вип. 3.— К.: Фенікс, 2007.— С. 261—325. 
  • Закревский Н. Описание Киева.— М., 1868. – Т. 1. – 455 с.; Т. 2.— с. 456—950.
  •  Киев. Энциклопедический справочник / Под редакцией А. В. Кудрицкого. – К.: Укр. Сов. Эницклопедия. -1982 р. -701 с. 
  • Киев. Энциклопедический справочник / Под ред. А. В. Кудрицкого. Издание третье (дополненное). – К.: Укр. Сов. Эницклопедия, 1986. – 701 с.
  •  Клепатский П. Очерки по истории Киевской земли. Литовский период.— Біла Церква: вид. О. В. Пшонківський, 2007.— 480 с. 
  • Пономаренко Л., Різник О. Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання. — К.: Видавницво «Павлім», 2003. — 124 с.:іл.
  • Парнікоза І. Ю. — «Де знаходиться Багринова гора»
  •  http://parnikoza.livejournal.com/2613.html
  •  http://www.oldkyiv.org.ua/data/gory.php
  •  http://synthart.livejournal.com/8350.html
  •  http://uk.wikipedia.org/wiki/Інститут ядерних досліджень НАН України

Немає коментарів:

Дописати коментар

Для перегляду інформації натисніть на посилання або зображення